В березні 2016 року банкрут Микола Лагун позбудеться свого останнього активу в Білорусі

lukashenko-lagun

В березні 2016 року банкрут Микола Лагун позбудеться свого останнього активу в Білорусі.

У січні 2016 року Економічний суд Мінської області за позовом керуючого ліквідацією ЗАТ «Дельта Банк» О.В. Педька стягнув із компанії «Гольф клуб» сплату купонного доходу за облігаціями – $1,2 млн – і витребував дострокове погашення облігацій на суму $7,6 млн. Оскільки в «Гольф клубу» грошей немає, стягнення буде накладено на побудовані компанією гольф-поля оціночною вартістю $11 млн. А трохи раніше, у травні 2015-го, Мінський облвиконком розірвав інвестиційний договір.

Тож уже в березні Микола Лагун позбудеться останнього активу в Білорусі. Причому не просто активу, а бізнесу, який безпосередньо пов’язував його із «сім’єю» президента Лукашенка. Бізнес-партнером Лагуна у проекті «Гольф клубу» був середній син президента Дмитро Лукашенко через «Президентський спортивний клуб».

Саме з цих полів і почалася дружба Лагуна з Лукашенком-середнім. А потім, 2007 року, – і весь білоруський бізнес «Дельти». Із вилученням гольф-полів бізнес закінчився. А ось дружба між Лагуном і сином Лукашенка, за даними джерел Forbes, завершилася ще в середині 2015 року, відразу ж після того, як у підконтрольного Миколі Лагуну українського Дельта Банку почалися проблеми.

«Стало очевидно, що ми не зможемо збільшити свої інвестиції в реалізацію білоруських проектів. Це не влаштувало місцеву владу, хоча жодних підстав для визнання неплатоспроможним білоруського Дельта Банку не було», – зазначає Микола Лагун. Ліцензію в білоруського ЗАТ «Дельта Банк» із сумою чистих активів у розмірі 316 млрд рублів відкликали 18 березня – через шість днів після введення тимчасової адміністрації, «у зв’язку з невиконанням зазначеним банком окремих ліцензійних вимог, а також створенням фінансового становища, яке спричинило невиконання банком своїх зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами».

Хоча незадовго до цього перевірка Центрального банку республіки не знайшла в «Дельті» якихось проблем. На 1 березня 2016 року активи банку становили 3 946 млн рублів, зобов’язання – 3 630 рублів; статутний фонд – 261 млрд рублів.

Сам Микола Лагун, схоже, не був готовий до такої атаки білоруської влади. На початку березня 2015-го, за кілька днів до введення тимчасової адміністрації в білоруську «Дельту», в інтерв’ю одному з українських видань банкір стверджував, що ситуація в «Дельти» в Білорусі «робоча» і що проблеми в Україні не впливають на роботу білоруської «дочки». Проте відразу ж після банкрутства української «Дельти» почалася атака на її активи в Білорусі.

З 2007 року бізнесмен встиг вкласти в бізнес-проекти в республіці близько $130 млн. «Білорусь сьогодні – це перспективний ринок із високим рівнем незадоволеного попиту саме в сегменті споживчого кредитування», – заявив Лагун 2007-го, перед придбанням 100% акцій білоруського Атом-банку, який потім став Дельта Банком.

Та мало хто знає, що літній угоді Лагуна щодо купівлі Атом-банку передувало підписання низки соціальних зобов’язань, головним із яких стало будівництво першого в Республіці Білорусь гольф-клубу.

Ідея такого клубу витала в кабінеті Лукашенка ще з 2004 року, коли й було зареєстровано СТОВ «Гольф клуб», але для її реалізації не було вдалого інвестора. Усі бізнесмени й інвестори, які працюють у республіці, вже були досить «навантажені» схожими проектами.

І тут з’явився Лагун, який 2007-го познайомився із середнім сином президента і розповів йому про бажання працювати в Білорусі. Йому й запропонували профінансувати цей проект в обмін на відкриття ринків республіки.

Лагун, звичайно, погодився. Спеціально для цього проекту Лукашенко видав указ №56 від 29 січня 2007 року «Про будівництво спортивно-туристського гольф-комплексу в Мінському р-ні». Партнером Лагуна в цьому проекті став «Президентський спортивний клуб», яким управляє середній син білоруського президента Дмитро Лукашенко. На території «Гольф клубу» Лагун почав будівництво котеджного селища «Гринвіч», яке мало стати бізнес-складовою гольф-клубу для партнерів. Саме це партнерство з владою і дало змогу Лагуну «розвернутися» в республіці.

Основним білоруським активом Лагуна з 2007-го по 2015 рік, крім ЗАТ «Дельта Банк» з інвестиціями понад $50 млн, була компанія «НТС» – друга за величиною мережа продуктових супермаркетів у Білорусі, яка працювала під брендом «Родная Сторона». У мережу з близько 90 магазинів по всій республіці було інвестовано понад $30 млн.

Меншими активами Лагуна були три страхові компанії – «Дельта страхування», «Пенсійні гарантії» та «Білоруський страховий фонд» – із сумарними інвестиціями $8 млн.

Зі зростанням бізнесу «Дельти» в республіці зростали й апетити влади. Крім СТОВ «Гольф клуб», у який «Дельта» вклала понад $40 млн, 2009 року Лагуна «попросили» профінансувати будівництво соціального села «Витоки» (дитячого будинку сімейного типу).

Саме в селі «Витоки» Микола Лагун у вересні 2010 року вперше з’явився на публіці з президентом Білорусі Олександром Лукашенком. Український інвестор і білоруський президент пили чай із домашнім печивом і говорили про благодійність.

«Печиво» коштувало Лагуну $4 млн, за рахунок яких побудовано 15 котеджів, переданих потім Міністерству освіти Республіки Білорусь. Але такі інвестиції поверталися сторицею. Наприклад, тільки 2013 року темпи зростання активів Дельта Банку становили 64,19%, що вивело його в лідери Білорусі за зростанням вкладень в основні засоби.

Мережа супермаркетів «Родная Сторона», яка зуміла вийти на 2-ге місце в республіці за кількістю магазинів, теж узяла участь у проектах Бацька. У рамках виконання розпорядження президента Лукашенка №171 від 20 серпня 2012 року було реалізовано проект «Родная Сторона детям», який коштував «НТС» $4,2 млн спонсорської допомоги різним комунальним і державним підприємствам.

Після введення взимку 2012 року в експлуатацію гольф-поля «Дельта» приступила до будівництва котеджного містечка «Гринвіч», де вартість володіння становила від $600 000.

Але все змінилося з початком політичної й економічної криз в Україні після зміни влади 2014 року. Як каже сам Лагун, на ставлення влади Білорусі могли вплинути його українські проблеми. «Ми стали слабшими, пішла атака на наші активи в Україні – і відразу ж аналогічні дії почали відбуватися в Білорусі», – констатує банкір.

Одним із перших активів Лагуна, який «пішов у сім’ю», стала роздрібна мережа продуктових магазинів «Родная Сторона». Партнером Миколи Лагуна в цьому проекті був Ігор Чернявський, теж попечитель спорту, член ради Федерації гандболу і партнер екс-прем’єр-міністра Білорусі Михайла М’ясниковича. Чернявський обіймав і посаду голови правління компанії-власника торговельної мережі – «НТС».

З 2014-го по 2015-й Чернявський без узгодження з Лагуном почав переказувати активи «Родной Стороны» на пов’язані з ним компанії й одночасно почав нарощувати зобов’язання компанії «НТС», які стали підставою для її банкрутства.

За період із другого по четвертий квартал 2015 року сума чистих активів «НТС» зменшилася з $3,2 млн до мінус $0,5 млн. Наприклад, «НТС» продавала об’єкти нерухомості компаніям Чернявського – «Прем’єр-лізинг» і «Агролізинг» – за завищеною в кілька разів ціною. Ці компанії передавали об’єкти у фінансовий лізинг компанії «Сучасні роздрібні технології» за завищеною вартістю договору +57% лізингових платежів. Поручителем цих платежів Чернявський зробив «НТС». А з 1 грудня 2015-го «Сучасні роздрібні технології» почали процес своєї ліквідації.

У березні 2015-го, якраз тоді, коли Дельта Банк позбавляли в Мінську ліцензії, Чернявський у кредитних договорах «НТС» із державними «БСП-Сбєрбанком» і Бєлвнєшекономбанком вніс зміни у ставки за кредитами для «НТС» з 25% до 50% річних.

У результаті всіх цих дій у мережі супермаркетів було сформовано заборгованість на рівні $63 млн проти дебіторської лише $32 млн. Після цього Чернявський здав на 10 років в оренду всі магазини мережі її основному конкурентові – торговельній мережі «Доброном», а сам при цьому вийшов зі складу засновників «НТС».

Згідно з інформацією у ЗМІ, мережа «Доброном» пов’язана з власниками мережі інших продуктових магазинів «Євроопт» – Сергієм Литвином і Володимиром Васильком. За даними ресурсу «Хартія 97», Сергій Литвин є одним із «гаманців» Лукашенка.

Наступним активом, який пішов до «сімейної скарбнички», стала СК «Дельта страхування». Наприкінці 2014 року Мінфін РБ у результаті перевірки страхової компанії Лагуна раптом виявив порушення в застосуванні так званого «підвищувального страхового коефіцієнта» (оцінка ризику настання страхового випадку) і вимагав повернення клієнтам близько $6 млн. Близько 20 000 клієнтів було оповіщено, і почався процес підписання додаткових угод для повернення коштів. Але виконати зобов’язання «Дельта страхування» не дали: 15 червень 2015 року Міністерство фінансів припинило дію ліцензії на здійснення страхової діяльності, тим самим не надавши підприємству можливості закінчити виконання своєї ж вимоги.

А 29 червня 2015-го Мінфін повністю заблокував усі операції за рахунками страховика, чим «убив» і іншу страхову Лагуна: «Дельта страхування» була поручителем за облігаціями ще однієї його компанії – «Пенсійні гарантії».

Одним з останніх активів Миколи Лагуна, який відноситься до основних засобів ЗАТ «Дельта Банк», залишається офісна будівля в Мінську.

26 лютого 2016-го її намагалися продати з аукціону за $6,1 млн, але у зв’язку з браком необхідної кількості покупців аукціон скасували. Захмарну ціну пояснити неважко – після того як із Дельта Банку вивели всі ліквідні активи шляхом їхнього продажу з дисконтом державному банку.

Наприклад, кредитний портфель фізосіб «Дельти» було продано з дисконтом у 5% (у грошовому еквіваленті понад $900 000). Звичайно, із Лагуном це ніхто не погоджував.

Тому будівля офісу залишилася, по суті, чи не єдиним ліквідним активом, продаж якого необхідний для розрахунків із рештою кредиторами.

Що цікаво: влада республіки не намагалася врятувати банк – завданням тимчасової адміністрації під керівництвом Олександра Педька, керівника Агентства з гарантованого відшкодування банківських вкладів, було запустити процедуру банкрутства і реалізувати продаж усіх активів та нерухомості банку.

Пан Педько навіть не приховував того, що банк Лагуна із самого початку планували ліквідувати. «Якщо звичайна юрособа перебуває на стадії банкрутства, у неї є якийсь новий шанс, а для банку після порушення справи про банкрутство говорити про якусь санацію навіть смішно. Дуже великі репутаційні ризики. Для прикладу: жоден закордонний банк ніколи не працюватиме з ним», – заявляв він білоруській пресі.

Цікаво, що на момент введення тимчасової адміністрації пан Педько був виконавчим директором білоруського громадського об’єднання фахівців з антикризового управління та банкрутства і був співавтором закону «Про економічну неспроможність (банкрутство)».

Лагун каже, що на його спроби домогтися можливості врятувати банк влада Білорусі не відреагувала. Більше того, слідчий комітет Білорусі за фактом банкрутства «Дельти» завів кримінальну справу, заявивши, що банк було навмисно доведено до банкрутства. Головними обвинуваченими в цьому стали голова правління Дельта Банку, заступники голови та члени ради директорів, які були змушені просто виїхати з країни.

Лагун стверджує, що в нього були можливості стабілізувати ситуацію: роздрібний портфель кредитів банку був якісним і генерував доходи, які у зв’язці з ритейловим бізнесом «Родной Стороны» давали змогу підтримувати стабільність у білоруському Дельта Банку.

Але після рішення Нацбанку України про визнання проблемною української «Дельти» Нацбанк Білорусі вимагав миттєвого погашення рефінансування, виданого місцевому Дельта Банку. І відразу ж ввів до нього тимчасову адміністрацію.

«Наш бізнес просто розірвали за рішенням зверху», – пояснює Лагун, який тепер планує судитися з владою Республіки Білорусь у міжнародних судах. Щоправда, на повернення інвестицій він явно не розраховує. «Ми для себе білоруський етап у житті закрили», – резюмує бізнесмен.

Правда України


1&1

leave a comment